– Кожен третй на фронт бачить сни про те, що горить Кремль. Це розповдали Волод сам люди, тому це не вигадка. на показах по всй Укран на момент, коли горв Кремль, лунали аплодисменти.
Професор зареготав. Смерть – страшна настльки, що смятися з не якось не випада… Кстлява, мж ншим, у фльм зображена аж надто реалстично (респект постпродакшену!). Здавалося б, як можна смятись з тако болючо живо рани, як вйна? Виявляться, можна! Бльше того, це не сприйматься, як висмювання та приниження реальних подвигв. Захд не надто цкавиться нами, не працю над власним образом в Укран укранцв у себе. Наш котики - це цвях. мен дсталась ця шапка з листом вд цих бабусь хня фотографя. На ветеранському показ один з вйськових сказав: Т, хто бачив вйну, нколи не будуть полткоректними. Це приклад абсолютно нового стилю фльмв про вйну за незалежнсть Украни – прекрасне поднання гумору драми, реалзму та мстики. Тод нашу батьквщину захищали хто попало – актор, продавець квтв, футбольний тренер, нженер. Давайте.
Та й виставляння сепаратиств росйських журналств, як придуркуватих наркоманв – це не неполткоректнсть, а фарс. Смх над ворогом, смх в обличчя смерт — це свого роду терапя, яка допомага, а не заважа на вйн, що пдтверджують ветерани. – А раз хлопц мене розграли: я три дн був на бойовому виход, повернувся, а вони кажуть: Ми з’ли. Дду, пустть, бо важко тримати. Тож це не просто слово, це цлий образ культура ставлення до смерт.
А я: Тут так багато смертей, це моя курка. Геть врю, що хлопц там не втрачають гумору, доброго драйву й годн набудувати з перчинкою не тльки туалетв)) Дзвнок президента, наприклад. Але хба м до того звикати? Так, це не лише у фльм. Фльм розповда про 2014 рк, розпал гбридно вйни Рос проти Украни. “Персонаж наче писаний з мене, я був актором, пшов на вйну, нкому не сказав. “На жаль, Кремль не горить – це спецефект. Значить – не смшно. Коли автвки порвнялися, з кузова виглянув збуджений Лто. Сценарй: Володимир Тихий
"Поки вйну не припиняють, поки тльки кнокомед про Донбас знмають. Я не знаю, як до цього ставитися! Це просто якийсь сором, вибачте", - цитують вони росйського ведучого вгеня Попова.
